Нові підходи щодо освітньої програми третього рівня підготовки здобувачів освіти внормовані з 2016 року (постанова КМУ від 23 березня 2016 р. № 261 Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах). Автономність закладу вищої освіти та наукової установи і їхніх програм підготовки аспірантів, у тому числі забезпечення системи вибіркових навчальних дисциплін, розподілу кредитів та оцінювання знань – це обов’язкові атрибути сучасної форми навчання на PHD програмі, що (в освітній частині) є аналогом системи організації підготовки магістрів та бакалаврів.Однак ІІІ рівень освіти має свою специфіку і важливу компоненту – домінуючу наукову складову, яка має бути пріоритетною і в оцінюванні освітніх програм цього рівня підготовки фахівця, отже, враховуватися у процесі акредитації.Нехтування цим у підходах до акредитації PhD-програм, їх оцінювання за моделлю освітніх програм І-ІІ рівня призводять до «пробуксовування» чи й не сприйняття спільнотою нової парадигми акредитації загалом.Таким чином, сучасний стан акредитації освітніх програм докторів філософії потребує уточнення вимог, залучення фахівців-науковців (адже ми формуємо випускника як активного дослідника, здатного до наукової діяльності).За такого розуміння процесу підготовки докторів філософії та його оцінювання було б логічним вивчити та гнучко застосувати досвід закордонних колег (наприклад, польських) щодо існування окремої наукової оцінки PhD-програми (йдеться про діяльність Ради наукової досконалості в Польщі). Можливе залучення наукового комітету чи створення при Національному агентстві дорадчого органу для уточнення і узагальнення оцінки наукової складової при акредитації програм ІІІ рівня. Це б визначило пріоритетність якісності наукової складової PhD-програм та необхідність участі фахівців-науковців у їх акредитації та формуванні рекомендацій і параметрів такої оцінки. Йдеться про інтенсивність наукової діяльності організації, її досягнення та рівень за індексами цитування наукових праць, здобутки за конкретними напрямами досліджень, фахові особливості тощо.Звичайно, ці питання є дискутабельними й потребують детальнішого обговорення, при цьому їх актуальність незаперечна. Запрошуємо до дискусій і співпраці, адже без досвіду ЗВО та наукових установ удосконалення акредитації освітніх програм доктора філософії неможливе.Петро Царенко
