Часто, коли чують поняття «подвійне сліпе рецензування», уявляють собі двох рецензентів, але це не так. Під «подвійним сліпим рецензуванням» мається на увазі, що ні автори, ні рецензенти не знають імен один одного. На відміну від одинарного сліпого рецензування, при якому рецензентам відомі імена авторів. З цього приводу на сайті Академії Enago (https://is.gd/lIkDtg) було наведено цікаву статті, в якій описані експерименти для оцінки цих двох варіантів рецензування.
🕵♂ Так, на початку 2017 року Інститут фізики (IOP) надав авторам можливість вибрати подвійне сліпе рецензування. Ця опція була доступна для Materials Research Express і Biomedical Physics & Engineering Express. Протягом перших 7 місяців 20% авторів вибрали варіант подвійного сліпого рецензування. При цьому дані IOP вказують на те, що більша кількість робіт були відхилені саме при моделі подвійного сліпого рецензування – близько 70% статей. З іншого боку, в рамках одинарного сліпого рецензування були відхилені тільки 50% робіт. Різниця може бути пов’язана з тим, що рецензенти припускали, що автори, що запитують цей варіант, написали погані статті. Це також може бути пов’язано з тим, що рецензенти діяли більш об’єктивно. Проте, автори при подвійному сліпому рецензуванні були задоволені, визнавши це найсправедливішим підходом.
🔎📑 Ще один подібний експеримент проводився в рамках конференції 2017 року Web Search and Data Mining. Програмний комітет вирішив випадковим чином розділити своїх рецензентів на дві групи. В одній групі рецензент міг стати подвійним сліпим рецензентом. В іншій – одинарним сліпим рецензентом. Експеримент мав допомогти вирішити, який підхід може мати велику необ’єктивність.
➕🏢 Було виявлено, що між групами рецензентів були відмінності. Всі рецензенти мали доступ до заголовків і тез доповідей. Виходячи з цього, рецензенти вказували, які документи вони хотіли рецензувати. Рецензенти одинарного сліпого рецензування просили дати їм рецензувати на 22% менше статей. Вони також з більшою ймовірністю вибирали статті з кращих університетів або ІТ-компаній для рецензування. Такі рецензенти також з більшою ймовірністю давали позитивну рецензію роботам відомих авторів.
Рецензенти одинарного сліпого рецензування мали доступ до імен авторів та установ. Дослідження показує, що установа автора справила значний вплив на позитивне рішення, прийняте такими рецензентами. На цій конференції не було виявлено упередженості щодо авторів-жінок. Мета-огляд, який об’єднує дані цієї конференції з іншими дослідженнями, показав, що існує значна упередженість по відношенню до жінок-авторів.
🏛📝 Експеримент конференції Web Search and Data Mining показує, що рецензенти одинарного сліпого рецензування використовують інформацію про авторів і установ в своїх рецензіях. Можливо, ця інформація допомагає рецензентам приймати більш правильні рішення. Можливо також, що це ставить роботу непрестижних установ і авторів у невигідне становище. Рецензенти одинарного сліпого рецензування можуть по-різному оцінювати дві статті однакової якості в залежності від того, хто їх написав.
❓ А як Ви вважаєте, який тип рецензування кращий?
